Мистецтво вмирати або життя між життями

Життя між життями

Ви не можете вибрати Життя, не відкинувши Смерті. Щастя – це всього лише тимчасова відсутність нещастя; Життя – це всього лише тимчасова відсутність Смерті. Усвідомлення цього також тягне за собою страждання. Коли б ви не вибирали, ви вибираєте за щось і проти чогось.

Якщо ви за щось, значить, ви вже проти чогось: ви не можете бути тільки "за", не можете бути тільки "проти". Коли з'являється "за", тут же, як тінь, слідує "проти". Коли є "проти", має бути "за" – приховане чи не приховане. Коли ви вибираєте, ви ділите: це – добре, а те – погано.

Але Життя – це Єдність! Ось одна з найфундаментальніших Істин, яку потрібно зрозуміти: протилежності – це не протилежності. Подивіться глибше, і ви відчуєте їх як одну Енергію. Якщо ви вибрали Любов, то ви вибрали й Ненависть. Ненависть властива Любові, вона завжди підспудно схована в ній. А ненавидячи часом того, кого ви любите, ви змушені будете страждати. Істина – посередині!

Станьте невибираючими, просто БУДЬТЕ! Це важко, це здається неможливим, але все ж – спробуйте. У всіх випадках, коли у вас є дві можливості для вибору, постарайтеся бути посередині.

Ті, хто збиваються з Шляху, можуть ще повернутися і почати спочатку, але ті, хто не йдуть нікуди, – вже мертві. Якщо ви знаєте, як помирати, – сміючись, веселячись, вітаючи Визволення, – то ви знищили Смерть.

Ми з вами з'ясували, що існують дві альтернативи фізичній Смерті, якою ми її собі уявляємо, і обидві вони пов'язані з функціонуванням Свідомості. (Правда, є ще й третя альтернатива, яка описана у Карлоса Кастанеди, на якій ми тут не зупиняємося, тому що вона – поки що – надається тільки деяким із дуже високорозвинених посвячених. Це – Вознесіння, при якому ВЖЕ не потрібно помирати, тому що людина просто свідомо переходить з матеріального Світу у Світ Тонкий, забираючи своє тіло з собою).

Індивідуальність Смерті

Коли ви бачите, що хтось помирає, насправді ви ніколи не бачите самої Смерті – процесу, який відбувається всередині самої людини, що помирає. Ви не можете бачити цього, тому що цей процес не тільки невидимий для ваших фізичних очей, але й завжди – винятково, абсолютно індивідуальний. З безлічі своїх спостережень за помираючими людьми, які здійснювалися мною (Орісом, і в подальшому) поза фізичним тілом і в найрізноманітніших ситуаціях, я зробив висновок, що жодна Смерть не буває схожа на іншу, і що сам процес вмирання дуже важко, практично неможливо звести до якогось спільного знаменника.

Щоразу, слідуючи в астральному тілі за померлими, я потрапляв у абсолютно новий і незнайомий мені Світ, не маючий АБСОЛЮТНО нічого спільного з нашим звичним фізичним Світом. Цей невідомий Світ в ще меншій мірі був схожий на те, що, згідно з усілякими, прочитаними мною описами, повинно бути продовженням нашого земного існування. Я навіть уявити собі не міг, що це нове буде настільки сильно відрізнятися від усього, до чого ми звикли тут, на Землі, що навіть не матиме з ним нічого спільного.

Всі наявні описи так званого “потойбічного” або “загробного” на перевірку виявилися абсолютно невірними та помилковими, всі вони занадто бліді, бідні, одноманітні та штучні порівняно з тим, що спостерігається насправді.

По-перше, тому, що в Тонкому Світі все, абсолютно все, існує в нерозривному зв'язку та єдності одне з одним; кожне явище та об'єкт не є самі по собі, роздільними та самостійними, а обов'язково щось собою пояснюють і самі чимось пояснюються. Усе настільки взаємопов'язане, що жодне явище не можна описати поодинці, відірвано від УСЬОГО іншого. Треба або передавати УСЕ ВІДРАЗУ, або взагалі нічого не передавати окремо, тому що нічого окремого, як тут, “ТАМ” просто немає і бути не може.

Всі речі та події в Астралі виявляються тісно та незбагненно пов'язаними між собою єдиним ланцюгом причин і наслідків. Усе обов'язково залежить від чогось або когось, і будь-яка річ або явище знаходяться ніби всередині одне одного. “Там” все, з чим би ти не зіткнувся, – напрочуд живе; “там” немає нічого мертвого, несвідомого та неодухотвореного, немає нічого, позбавленого можливості для свого бурхливого самовираження Думками та почуттями.

З усім, як і з кожною річчю окремо, можна як завгодно довго та плідно спілкуватися, розмовляти, сперечатися, дискутувати: абсолютно неможливо передати словами емоційний елемент безпричинної радості, безмежного здивування, нестримного захвату, всепоглинаючого жаху – і постійного проміжного стану переходу цих почуттів одне в одне.

“Там” можна переживати у всій повноті емоції, які у звичайному нашому земному Житті просто не існують. У Тонкому Світі просто неможливо залишатися до чого-небудь або до кого-небудь байдужим, або безучасним; “там” можна або любити те, з чим або з ким ти стикаєшся, або палати дикою ненавистю до нього, можна або прагнути до чогось, або захоплюватися кимось, але неможливо просто залишатися байдужим.

Сприйняття часу та простору у потойбіччі

Я вже не кажу про те, що одразу ж після звільнення Свідомості від щільної оболонки, відчуття часу моментально також якісно змінюється: часто воно неймовірно подовжується, – секунди розтягуються за відчуттями на роки, а хвилини – на десятиліття.

У Тонкому Світі абсолютно будь-яка ваша, нехай навіть наймимовільніша Думка миттєво, тут же оживає, набуває реальності бути і діяти НІБИ самостійно, НІБИ поза залежністю від вас і ваших бажань. Хоча й самі бажання, почуття, емоції, спонукання, симпатії та антипатії тут же перетворюються візуально та чуттєво, і чим більше енергії вкладено в них, тим конкретнішими та “реальнішими” вони стають, НІБИ набуваючи можливості логічно діяти та реагувати на постійні та бурхливі зміни навколишньої обстановки.

В Астралі жодні стіни, жодні “об'єктивні” умови просто не можуть обмежити чи перешкодити реалізуватися будь-якій з ваших фантазій, обмежити чи не дати можливості проявитися вашому уяві. Кожен образ, варто йому тільки з'явитися у вашій Свідомості, миттєво починає об'єктивуватися у абсолютно “реальну” субстанціональну форму, абсолютно нічим не відмінну за своїми якостями від форм інших об'єктів, які також весь час кудись зникають, розповзаються, дематеріалізуються, видозмінюються, знову з'являються, намагаються хоч чимось про себе нагадати, привернути до себе вашу увагу, радіють, засмучуються, ревнують і поводяться як “живі”.

Зведіть усе це хоч у десяту ступінь, і ви все одно отримаєте вельми бліду подобу того, що діється в Тонкому Світі зі Свідомістю, вперше потрапивши в нього і не освоївши ще хоча б малої частини його дивовижних Законів. Особисто мені для цього знадобилися довгі місяці наполегливої праці під керівництвом мого Духовного Наставника, який супроводжував мене спочатку в кожному з моїх астровиходів. Найскладнішим виявилося навчитися МИСЛИТИ В ІНШИХ КАТЕГОРІЯХ.

Світ, у який ми переходимо після нашої фізичної Смерті, не має жодної із самостійних сторін, рис або характеристик, тому й неможливо, як це прийнято у нас, спочатку описати одну з його характерних сторін, а потім іншу і так далі. Усе в ньому бачиться одразу, в будь-якій з його точок, і це УСЕ постійно змінюється, перетворюється, рухається, розпадається і вдосконалюється. І всі ці процеси, за бажання, можна спостерігати одночасно та одночасно.

Тут все і вся знаходиться в логічних, а найбільше – в нелогічних взаємозв'язках, в яких ніщо і ніхто не може існувати окремо, і всі взаємовідносини між різними речами мають реальне існування, незалежно від самих речей. Та й самі речі НІБИ не існують взагалі, а замість них є тільки самі “відносини між ними” або тільки мотиви. Те ж стосується і Думок.

Думка, яку ми, у нашому нинішньому фізичному положенні, можемо просто не помітити або проігнорувати, у Тонкому Світі миттєво набуває реальності та здатності до “самостійного” вираження, руху, синтезу, трансмутації тощо. Для Думки немає і не може існувати ні перешкод, ні відстаней. Вона може вільно й легко проникати в будь-якій формі всередину НІБИ непроникних об'єктів і тут же в найдрібніших деталях розкривати всю їхню виворіт, склад і принципи, аж до будови атомів, хімічного стану будь-якої із зірок, населення будь-якої із планет у будь-який із періодів її Еволюції. Усе це тут же конкретизується у вигляді абсолютно реальних голографічних картин, рухомих схем, чотиривимірних макетів тощо.

По-друге, це, буквально обрушується на вас, ВСЕ одразу ж приголомшує своєю величчю, могутністю, неймовірністю, незбагненністю та надзвичайністю. Чим у більш високі вібрації Астралу занурюється Свідомість, тим більшою мірою починає проявлятися і створювати чуттєвий, тобто відчутний і реально сприйманий, фон незвичайна Музика, яка в нижчих обертонах сприймається лише в якості безперервно звучачих кількох дуже нескладних звуків.

Починаючи ж із шостого обертона, ця Музика Сфер переходить у надзвичайно приємні гармонійні поєднання вібрацій звуків, що виражаються в найрізноманітніших видимих і досконалих формах, дозволяючи Свідомості, налаштованій на ту ж частоту вібрацій, буквально розчинятися в їхній благодаті, блаженстві та красі Гармонії. На вищих обертонах Музика Сфер становить одне ціле з усім, що перебуває на цьому ж рівні, і це пояснює той стан возвишеної Любові, незвичайної духовності, дитячої восторженості та нескінченного альтруїзму, які переповнюють всяке Свідомість, що перебуває тут чи то після фізичної Смерті, чи то з метою духовного дослідження Тонкого Світу.

Але, після такої марної спроби описати те, що не піддається взагалі жодному опису, давайте-но, шановний читачу, підійдемо ближче до самого предмета нашої сьогоднішньої розмови і спробуємо якомога конкретніше розібратися в тому, ЩО НАСПРАВДІ відбувається з людиною напередодні і в самий момент її відходу з цього Світу.

Страждання загробних Душ

Кожна людина живе своїм Життям, і кожен помирає своєю Смертю. Смерть будь-кого з нас так само унікальна, як і наше Життя. Часто вона здається нам, зовнішнім спостерігачам, болісною, страшною та потворною, але насправді за всією її уявною моторошною мерзенністю та безжальністю приховується простота та природність логічного завершення Замислу Божого.

Істина завжди проста; це ми часто – в силу нашого невігластва та за ступенем нашої еволюційної незрілості – робимо її складною та недоступною для розуміння. Так і Смерть, – завжди проста і завжди неповторна.

У міру наближення до людини її старості, Розум її, ще не відкрив для себе глибшої Реальності за межами матеріальних цінностей більшості людей: мирських насолод, сексу, влади, фінансового та матеріального благополуччя, слави тощо, – залишається в стані душевної пригніченості та безнадійності, оскільки вмираюче щільне тіло вже не здатне виконувати жодне з його бажань.

У момент Смерті смутна і все зростаюча внутрішня тривога, пов'язана з усвідомленням того, що її Розум безнадійно заплутався в Ілюзіях матеріального Світу, з відділенням від фізичного тіла зовсім не зникає, а переходить разом з особистістю померлого в загробне Життя, стаючи істинною причиною всіх його індивідуальних так званих "пекельних мук".

Ці бажання у фізичному Світі призводять до виродження розумових здібностей, а в Тонкому Світі проявляються в посиленні всіх наших вад: егоїстичності, жадібності, ненависті, гніву, похоті та інших проявів, що міцно утримують нерозвинені Свідомості в міцних оковах нижчих енергій Астралу.

Цієї страшної, а часто й смертельної, боротьби не може уникнути жодна з померлих людей, чия Свідомість за Життя перебувала під владою Ілюзій Фізичного Світу, спокусившись тимчасовими благами для задоволення потреб нижчого "его", на шкоду очікуванням Духа.

Переміщуючись у Сферах Астралу і слідуючи шляхом розсудку, померлий, спочатку в найтяжчі хвилини, а потім все частіше й частіше, починає звертатися до кращої частини самого себе, намагаючись відшукати у своєму, непізнаному за Життя, Вищому "Я", підтримку, пораду та мудрість. Поступово, коли зашкарубла кірка егоїзму нижчого "я" розсмоктується відповідними вібраціями Астралу, вроджена Мудрість починає змінювати прояви розсудку, а розсудливість слідує за досвідами сумніву, роздумів та занурення в природу Істини.

Дуже часто, втративши після Смерті фізичне тіло – головний провідник Ілюзій у Свідомість особистості – нижче "я" померлого довгий час відмовляється підкорятися вказівкам Мудрості, але рано чи пізно, у міру очищення астрального тіла від грубих енергій, Свідомість починає поступово возвишуватися, осягаючи на особистому досвіді власні ницість і невігластво. Зрештою, коли Свідомість померлого починає приходити у згоду з більшою частиною Божественних Сил, нижче "я" припиняє боротьбу. Всепереможна сила Божественного виводить астральну особистість на найвищий, досягнутий нею за Життя, енергетичний рівень її подальшого розвтіленого існування.

Я також багатократно стикався з цим станом у тих із померлих, чия Свідомість за Життя не була достатньо підготовлена до розуміння та прийняття реальності четвертого виміру. Під час перебування в несвідомому стані Душі таких людей дійсно нагадували щось, схоже на сіру туманоподібну масу. Більшість із померлих все ж відмовлялися розуміти те, що сталося – в особливості ті, які загинули раптово, несподівано, наприклад, під час нещасного випадку. Такі найчастіше навіть слухати не хотіли про свою Смерть і не приймали жодних порад, вважаючи за краще залишатися поруч із місцем, де вони жили до своєї загибелі.

Ці нещасні відчували справді пекельні душевні муки, односторонньо спостерігаючи за тим, що відбувається, ніким із живих ні видимі, ні чутні, метушливі та ридаючі у своїй безвиході, доки ефірне тіло, розклавшись на численні туманоподібні лахміття, не позбавить їх можливості візуально спостерігати за тим, що відбувається у фізичному Світі.

Дуже часто багато хто з померлих приймав нас – мене та мого, сяючого ясним Світлом, Наставника-гіда – за Ангелів або богів, слухняно прислухався до наших порад, роздягався від ледь помітної, що огортала їхній астросом ефірної оболонки і після цього, приєднавшись до Душ інших померлих, спокійно віддалявся в Сфери більш високих вібрацій, намагаючись триматися осторонь від тих, хто рвався і метався, повністю перебуваючи в астральному вихорі кармічних оман і не сприймаючи нічого зовнішнього, крім своїх внутрішніх переживань, пристрастей і Думкоформ...

Деякі ж із померлих, ледь-ледь встигнувши померти, тут же, немов випущені з лука стріли, стрімко злітали у "піднебесну" блакитну височінь і, через мить, зникали з поля мого астрального зору, розчиняючись у золотому сяйві вищих шарів Астральної Сфери. Завжди так радісно спостерігати такі досконалі Душі, яких ніщо не може зупинити в їхньому духовному пориві та бажанні єднання зі своїм Джерелом.